Невиплата заробітньої плати

Стаття 43 Конституції гарантує виплати заробітної плати, справедливої винагороди за працю. На розвиток цього пожоження були прийняті наступні статті КЗпП:

 

Стаття 115. Строки виплати заробітної плати

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

 

Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

 

Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

 

Ці статті дійсно виконується, про це свідчить і судова практика:

Черняхівський районний суд Житомирської області, розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт Черняхові справу за позовом ОСОБА_1  до товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар’єр» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ОСОБА_1 . звернулась до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що вона працювала в ТОВ «Росукркар’єр» з 02 квітня 2008 року по 02 жовтня 2008 року. На день звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 1006 грн. 41 коп., яку позивачка просила стягнути з відповідача.

 

Позивачка ОСОБА_1 . в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. До суду надійшла заява з ТОВ «Росукркар’єр», в якій висловлене клопотання про слухання справи у відсутності їх представника,  зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 . про стягнення заробітної плати в сумі 1006 грн. 41 коп. підприємство визнає в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд позов задовольняє повністю із слідуючих підстав:

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення;

В судовому засіданні встановлені наступні факти:

Позивачка ОСОБА_1 . працювала в ТОВ «Росукркар’єр» з 02 квітня 2008 року по 02 жовтня 2008 року. На день звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 1006 грн. 41 коп.

В порушення вимог законодавства про працю вказані кошти в сумі 1006 грн. 41 коп. підприємством  по даний час не виплачені, що стверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі(а.с. 8 ).

Вказані обставини сторонами не оспорюються, ними визнаються.  Крім того, що зазначені обставини сторонами визнаються, вони підтверджуються матеріалами справи, їх визнання відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи і інтереси інших осіб, тому підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не вбачає.

В зв’язку з цим, суд у відповідності із ст. 61 ЦПК України, визнає вказані обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Тому суд стягує з підприємства на користь позивачки зазначені кошти.  

Суд, у відповідності із ст. 88 ч. 3 ЦПК України, стягує з відповідача судовий збір в сумі 51 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.  в дохід держави.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, ч. 3 88, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. ст. 21,116 КЗпП України, суд

                                                              В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.
2. Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар’єр» код ЕДРПО НОМЕР_1  на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 1006(тисяча шість)грн. 41 коп.
3. Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю «Росукркар’єр» 51(п'ятдесят одну) гривню судового збору в прибуток держави і 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
4. Допустити негайне виконання рішення в сумі 1006 (тисяча шість) грн. 41 коп.                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

(заочне)

 

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до  ЗАТ «Енерговугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати та моральної шкоди,-

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – 12644,81 грн.  заборгованості по заробітній платі,  3872,04 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати та  3793,44 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивує тим, що він працює   в  Олександрійській філії ЗАТ «Енерговугілля», йому нараховують, але своєчасно не виплачують заробітну плату. За період з лютого 2005 року по 12 грудня 2008 року виникла заборгованість по виплаті заробітної плати в  сумі  12644,81грн. Крім того вказує, що має право на  компенсацію за втрату частини заробітної плати, яку відповідач повинен сплатити йому в сумі 3872,04 грн..

До того ж, несвоєчасна виплата заробітної плати призвела до моральних страждань і вимагала від нього додаткових зусиль для організації його життя, а тому вказує, що йому спричинена моральна  шкода, яку оцінив в  3793,44 грн.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав вказаних в позові, зазначивши, що моральна шкода спричинена тим, що йому своєчасно не виплачували заробітну плату, а він повинен був брати гроші в борг, щоб оплачувати навчання дочки, весілля сина та похорони батька, але боргових розписок не має.

Представник відповідача на розгляд справи не явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та прийняти заочне рішення, відповідно до ст., ст.224 - 226 ЦПК України

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і ч., ч.1, 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.  Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП  України заробітна плата  виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через  проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

Позивач працює на підприємстві відповідача, у передбачені законодавством строки відповідач не виплачує йому заробітну плату.  Заборгованість по зарплаті складає 12644,81грн., що підтверджується довідкою від 09.12.2008 р. та наданими в судовому засіданні  поясненнями позивача. На момент розгляду справи у суді, відповідач не виплатив позивачу заборговану заробітну плату в сумі – 12644,81 грн., а тому суд стягує на користь позивача всю суму заборгованої йому заробітної плати.

 

На підставі вимог п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням  строків її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427, в редакції від 21.02.2001 року № 159 – працівникам у разі затримки на один і більше місяців виплати грошових доходів проводяться компенсаційні виплати, що згідно розрахунку наданому  позивачем складають  3872,04 грн., а тому суд стягує її на  користь позивача.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, так як відповідач порушив законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке гарантоване йому ст.43 Конституції України, ст., ст.1, 24 Закону України "Про оплату праці" та ст.115 КЗпП України.  

 

В обґрунтування своєї вимоги позивач пояснив суду з яких міркувань виходив визначаючи  те, що йому спричинена моральна шкода в таких значних розмірах та навів  доводи, надав частково докази в підтвердження цього.

 

Представник відповідача не довів, що вини його підприємства немає, на розгляд справи не явився.

 

Виходячи з розміру заборгованої заробітної плати, терміну її невиплати, з урахуванням пояснень позивача, ступеню моральних страждань перенесених ним та наданих доказів,  суд вважає, що з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута моральна шкода в розмірі  700 грн .  

 

Оскільки позивач звільнений від  сплати судового збору, так як спірні правовідносини  виникли з трудових правовідносин, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі  172,17 грн. виходячи з розміру задоволених майнових вимог та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 

Керуючись ст., ст.115, 237-1, 233  КЗпП України, ст., ст.1, 24, 34 Закону України "Про оплату праці",  ст., ст. 11, 60,  209, 212 - 215, 218, 224 – 226, 228, п.2 ст.367 ЦПК України, суд,-

                                                      ВИРІШИВ:

 

1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ЗАТ "Енерговугілля" на користь ОСОБА_1   - 12644( дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн.81 коп. заборгованої заробітної плати,  3872 (три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 04 коп. компенсації за втрату частини заробітної плати, 700(сімсот) грн. у відшкодування моральної шкоди,  а всього – 17216(сімнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 85 коп. та 172,17 грн. судового збору на користь держави і 30грн. за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
3. Рішення в частині стягнення  заробітку  в межах місячного платежу в сумі 1200 грн. допустити до негайного виконання.  

 

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: судді Босняка М.М., при секретарі Сидоренко В.І., розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Первомайського державного підприємства "Хімпром" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

Позивач звернувся до суду з позовом та просить його задовольнити посилаючись на те, що в день звільнення з Первомайського ДП „Хімпром” з ним не було проведено повного розрахунку всіх сум боргу та просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі ІНФОРМАЦІЯ_1

Представник відповідача до суду не прибув, але надав письмовий відгук, в якому позовні вимоги щодо стягнення з підприємства нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, визнає в повному обсязі. Просить розглянути справу без його участі.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач з ІНФОРМАЦІЯ_2  знаходився з Первомайським ДП „Хімпром” в трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6). В день звільнення відповідач - підприємство не провів виплату всіх сум, що належать позивачу. Сума заборгованості по заробітній платі, згідно довідки Первомайського ДП „Хімпром”, складає ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с.5).  

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі є обґрунтованими та законними.

З відповідача також слід стягнути судовий збір в прибуток держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, так як позивач під час подання позову до суду був звільнений від їх сплати.

Стягнути з Первомайського державного підприємства "Хімпром", яке розташоване у місті Первомайський, Харківської області, код 000203341, розрахунковий рахунок 2600700560097 в АКБ "Правекс-Банк" м.Київ, МФО 321983 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає у АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітної платі в сумі ІНФОРМАЦІЯ_1  а також:

30 гривень  - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, одержувач Первомайське УДК ГУДК в Харківській області, розрахунковий рахунок 31217259700019,   МФО 851011, банк одержувача: ГУДКУ  в Харківській області, код 24134432.

 

Відповідальність роботодавців за невиплату заробітної плати

Більше десяти мільйонів гривень заборгованої заробітної плати з початку року роботодавці виплатили примусово. А саме - після впливу на керівників підприємств-боржників різними заходами прокурорського реагування.
Про це повідомила начальник відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Чернігівської області Світлана Литвиненко.

Заборгованість економічно активних підприємств регіону з заробітної плати почала збільшуватись з жовтня минулого року. На 1 грудня 2008 року її сума досягла рекордної для періоду цієї фінансової кризи суми у 27,9 млн.грн. У зв'язку з цим у грудні на всіх підприємствах-боржниках було проведено прокурорські перевірки. Вони з'ясовували, наскільки керівники цих підприємств правдиві, коли говорять про неможливість розрахунку з працівниками. Чи дійсно там немає коштів на рахунках. Чи не витрачалися тим часом кошти на інші потреби, які не є першочерговими. Адже розрахунки з працівниками, згідно ст.97 Кодексу законів про працю України, мають проводитись у першу чергу. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Через місяць заборгованість економічно активних підприємств працівникам скоротилась на 13 мільйонів. Борг суттєво зменшився за рахунок погашення заборгованості ВАТ "ЧеЗаРа" - 1200 тис.грн., ВАТ "Хімволокно" - 2100 тис.грн., ДП "Чернігівторф" - 500 тис.грн., ВАТ "Хімтекстильмаш" - 370 тис.грн., дослідним заводом ВАТ "Хімтекстильмаш" - 559 тис.грн.

На сьогодні борги перед працівниками, утворені в минулому році, майже всі економічно активні підприємства вже погасили. Але натомість багато хто затримує виплату поточної заробітної плати. За оперативними даними, нинішній борг роботодавців Чернігівщини перед своїми працівниками складає суму порядку 20 мільйонів гривень.

Згідно ст.175 Кримінального кодексу України, безпідставна невиплата заробітної плати більш ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-5100 гривень), або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Разом з тим, згідно п.3 цієї статті кодексу, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.

За 2008 рік органами прокуратури Чернігівської області було порушено 6 кримінальних справ за ст.175 Кримінального кодексу України. З них у чотирьох випадках з працівниками розрахувались до вироку суду.
У випадках, коли порушення прав громадян на своєчасну оплату праці є, але підстав для кримінальної відповідальності недостатньо, законодавством передбачено дисциплінарну, матеріальну та адміністративну відповідальність керівників. Наприклад, наприкінці минулого року прокурором Срібнянського району було відкрито провадження про адміністративне правопорушення відносно посадових осіб найбільшого сільськогосподарського підприємства району - СТОВ "Батьківщина". Вони, хоч підприємство мало заборгованість по заробітній платі в розмірі понад 1 млн.грн, подали до органу статистики звіт про її відсутність. За втручання прокуратури спочатку частина боргу, а потім і повна його сума була погашена.
За перший місяць цього року до таких видів відповідальності за порушення законодавства про оплату праці органами прокуратури області було притягнуто 11 посадових осіб. Також з цих питань після проведених перевірок було внесено 91 документ прокурорського реагування з вимогою припинити порушення законодавства.

Громадяни, чиє право на своєчасну оплату праці роботодавцями порушується, моржуть звернутись до прокуратури свого міста чи району.

 

За невиплату зарплати – звільнення керівника з роботи

Закон України “Про внесення змін до статей 41 і 134 Кодексу законів про працю України” від 17 жовтня 2002 року № 184-IV.

Невиплата зарплат працівникам – давня і виснажлива хвороба української економіки. Причина її виникнення у загальному несприятливому стані економіки країни. Проблема має багато вимірів і проявів, у тому числі і правового змісту. Так, непоодинокими залишаються випадки, коли саме з вини керівників підприємств працівники не отримують або невчасно отримують зароблені кошти. На запобігання цьому явищу спрямовані зміни до КЗпП України, здіснені Верховною Радою України. Йдеться про встановлення дисциплінарної та матеріальної відповідальності керівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності за невиплату працівникам зарплати або виплату її в розмірах, нижчих від визначеного законом розміру мінімальної зарплати.

Зазначеним Законом, зокрема, внесені суттєві доповнення до ст. 41 і 134 КЗпП України. Стаття 41 КЗпП, як відомо, визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Зокрема, задля чіткішого визначення кола осіб, з якими трудовий договір може бути розірваний, запропоноване уточнення норми, закріпленої в ст. 41 КЗпП України, такого змісту:

“Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;”.

У той же час до таких підстав віднесені винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (новий пункт 1-1 ст. 41 КЗпП України).

Стаття 134 КЗпП України визначає випадки повної матеріальної відповідальності. Зокрема, цією статтею встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Кодекс визначав 8 таких випадків. Нині до них додався ще один, а саме: матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди настає, коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Водночас слід мати на увазі, що ст. 175 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. У той же час КК України звільняє таку особу від кримінальної відповідальності, якщо до її притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати громадянам.

Таким чином, внесені до КЗпП України зміни узгоджують норми обох кодексів між собою, що дозволяє уникнути ускладнень і неоднозначного розуміння відповідних норм при правозастосуванні.

---

нагору ↑